Людська недбалість та невігластво з кожним роком прогресують та поглиблюються. Чи є причиною цьому економічно-політичний стан справ в державі чи звичайна байдужість компетентних служб ми не знаємо.
Необроблені, незасіяні, незасаджені поля Самбірщини і Старосамбірщини кожної весни, осені, особливо останніми роками, охоплені язиками полум’я, загравою, яку видно навіть нашим сусідам полякам. В польських газдів напевно волосся стає дибки від жаху, причиною якого є наші умільці-палії. Без жодного докору сумління, без жодної розважливої думки, український неграмотний селянин, міщанин черкає сірником або запальничкою під сухою травою, особливо в гарну вітряну весняну днину, коли все прагне жити, цвісти, пити нектари життя. Скільки ж то маленьких істот безжально і безкарно відправляє на той світ байдужа і нікчемна рука.
Але повернімось до пересічних мешканців прикордонних районів. В пік загострень хронічних хворіб астматики, алергетики, часто відчувають себе на останніх хвилинах свого життя, а паліям до того байдуже , і по факту, не тільки їм Десятки випалених гектарів угідь, ніяким чином не цікавлять ні екологічну службу, ні місцеву владу, ні правоохоронні органи, ні власне самих мешканців тих населених пунктів, навкруг яких палають вогнища. Мимоволі питаєш себе та знайомих де ми є, куди йдемо, що демонструємо сусідам і гостям? Та добре з ними, а дітям, який приклад для наслідування даємо їм? Залишаємо їх напризволяще психічно хворим збоченцями з ігор типу «Синього кита»? Так, бо зайняті весь час собою, своїми статками, своїм неумілим збагаченням - аби ліпше, ніж в сусіда. Чомусь забуваєте, мої дорогі, що Україна починається у кожному з нас. Будувати її треба тут і зараз. А не залишати по собі згарища та неродючі землі, яким ще кілька років знадобиться для відновлення. Приходить на думку вислів: «Після нас хоч потоп». Таку і владу собі вибираєте, яка повністю сповідує ваші принципи життя. Не чекайте від них нічого путнього, бо вони уособлюють вас. Задайте собі питання: скільки разів ви зателефонували, звернулись на гарячу лінію КМУ, екослужби, вашого дільничного інспектора поліції? Скоріш за все - жодного. Бо вас це не стосується, ви нічого не бачили і не чули. Чи не є це доказом рабської психології, рабського менталітету? Ви здебільшого покладаєтесь на фейсбучних патріотів, які виклацують на клавіатурах цілі депеші .в нікуди, ні для кого. Для галочки, для піару під чергові вибори, або для звітування перед босами. Сумна констатація фактів.
Як виконавча так і законодавча влади в особах голови районної ради, голови адміністрації, депутатського корпусу районної ради, не роблять рівним чином нічого для запобігання, або покарання винних у причині виникнення таких масштабних пожеж. Але тим не менше, знаходять час та кошти відвідати сусідів поляків, знаходять час постояти перед об’єктивами камер і на масу інших неважливих заходів. В час, коли країна воює, в час, коли гинуть кращі сини і дочки українського народу, в час кризи, знаходяться люди, які нічим не кращі за найманців з Московії. Там, на фронті, відомо де перебуває ворог і звідки чекати смерті, а в нас в тилу, де вони причаїлись? Палять зумисно рослинність та знищують тим самим живність? Для чого? Де громадські активісти та борці з незаконними рубками лісів? Хіба нищення вогнем не завдає такої ж непоправної шкоди екосистемі, як і вирубка лісів? В чому ж тоді справа? Не вигідно ловити паліїв? Не дають наказу зверху, немає винагороди за старання? Немає сенсації для дружніх до вас журналістів?
Підсумовуючи цю тираду, хотілося б, щоб ці питання було донесено до більш широкого кола читачів, винесено на громадські обговорення, залучення органів місцевого самоврядування, небайдужих громадян для конструктивного суспільного діалогу. Маємо надію, що кожен з нас твердо усвідомить свою місію у розбудові квітучої неспаленої рідної землі, яка гордо зветься Україна.