Як розповідає сам мандрівник, потяг до їзди на велосипеді у нього з дитинства. Пригадує, як малим катався на великому ровері під рамою (сміється). На весні цього року здійснив першу закордонну поїздку на двоколісному. Стартував з пункту пропуску Смільниця, що на Старосамбірщині, а завершив поїздку в Італії.
Вирішив на цьому не зупинятись та продовжити маршрут.
Що надихнуло на таку поїздку? Як відбувався підготовчий процес?
Бачення світу. Пізнати і відчути на собі кожен клаптик пройденого шляху. Насолоджуватись видом міст вдень і вночі, бо ж вони по-різному виглядають. Звісно, я активно готувався. Кожного вечора накатував по 40 км, а то і більше, плюс біг. Дуже важливо у таких мандрах організувати харчування. Я запасся спеціальною лімітованою їжею, бо вона збагачена всім необхідним та легка у приготуванні. Прихопив легкий намет, ліки, засоби гігієни.
Як обирав маршрут і чи виникали складнощі під час поїздки?
З маршрутом все просто. Є точка відправлення й точка прибуття. Окрім цього, розбиваєш дистанцію на ще декілька відтинків. Я стартував з міста Піза (Італія) через Францію, Іспанію ну і зупинився в найзахіднішій точці Португалії і Європи, Мис Рока. Там, на узбережжі Атлантичного океану, спідометр мого велобайка намотав більше 4 тис. км. Звичайно, що подолати таку відстань без пригод нереально. Бувало не завжди погодні умови сприяли чи ще небезпечніше, коли мене ледь автомобіль не збив. Під час мандрівки не витримало заднє колесо, тріснули п’ять спиць. Траплялись круті ділянки, особливо у горах, де мені приходилось розбирати велосипед, вантажити на плечі та йти пішки. Про себе промовляв слова Стуса: «терпи, терпи – терпець тебе шліфує».
Де доводилось ночувати та харчуватись?
Ой, по-різному. Готель, мотель, хостел, намет. Коли відправляєшся у такий далекий маршрут, то треба бути готовим заночувати будь-де. Потрібно перебороти себе, часом вийти із зони комфорту. Мав запаси їжі, але також закуплявся у супермаркетах . В основному їв каші, яйця, консерви, йогурти, фрукти.
Як реагували люди, що траплялись на шляху?
Пересічні люди здебільшого не розуміли. Зрідка підходили туристи, які теж подорожують, можливо однодумці, запитували звідки я та оглядали мій транспорт. Задавали питання про технічні характеристики велосипеда. В цілому, люди дуже привітні та доброзичливі. Пригадую ситуацію на морі у Франції, коли виходив з води, то мужчина з песиком подав мені свій рушник. Такі жести доброї волі неабияк надихають та зворушують.
Що було для тебе найважливішим під час такого велотуру?
Пізнати місця, людей, все, що мене оточувало. Як є деталі на ровері, так є деталі у поїздці. Філософія туриста – подорожувати за враженнями. Я поїхав за своїми враженнями та емоціями, і скажу відверто – в мене їх тепер цілий океан. Нажаль, багато людей не цінують багатство миттєвості. Люди, котрі живуть в горах чи біля моря, не завжди бачать красу природи. Подорожуючи на автобусі, поїзді чи авіа я б ніколи не пізнав того, чим я наповнився поїздкою на велосипеді. Я багато зробив класних фото на телефон, коли гуляв містами та їхав на велосипеді. Проте найважливіше це враження, які я знимкував своїми очима. Жоден телевізор чи комп’ютер не здатен на відтворення реальності.
На останок, що порадиш людям, які планують подорожувати?
В першу чергу, не боятись перебороти себе, свою лінь, свої страхи. Навчитись виходити з зони комфорту і обирати свій шлях для подорожей.
Існує безліч маршрутів куди завгодно: північ, південь, захід, схід. Ви можете почати свою мандрівку у будь-який час і з будь-якого місця. Головне вірити у себе і твердо знати для чого це робите. Я – знаю.
Розмовляв Іван ПИКУС, Leopolis.news