На третій сесії Самбірської районної ради депутати прийняли рішення про створення комунального підприємства районної ради «Хоспіс». «Хоспіс», як окрема медична установа діятиме на базі колишнього пульмонологічного відділення, що було структурним підрозділом центральної районної лікарні. Головним лікарем КП Самбірська районна лікарня «Хоспіс» став депутат районної ради, лікар за фахом, викладач Самбірського медичного коледжу Тарас Струк. Він приступив до формування штату медичних працівників та обслуговуючого персоналу. На даний час у колишніх приміщеннях пульмонологічного відділення триває ремонт. «Йдеться про те, – сказав головний лікар «Хоспісу» Тарас Струк, – щоб для цієї категорії хворих створити відповідні умови для лікування та проживання. А ще, щоб вони не були позбавлені до себе уваги та милосердя". Хоспіси націлені винятково на допомогу безнадійним хворим, тим, хто часто стає непотрібним "баластом" у звичайних закладах охорони здоров'я. Так вже побудована система медичної допомоги не тільки у нас, але й в інших країнах: основні ресурси, природно, направляються на лікування й видужання пацієнта. Якщо вилікувати не вдається, то людина опиняється, фактично, поза інтересами системи медичної допомоги. Хоспіс забезпечує смертельно хвору людину не тільки професійною допомогою в лікуванні симптомів хвороби, кваліфікованою сестринською допомогою, але й надає психологічну й духовну підтримку хворим, їх родичам і близьким.
Заповіді хоспісу.
1. Хоспіс - не будинок смерті. Це гідне життя до кінця. Ми працюємо з живими людьми. Тільки вони вмирають раніше за нас.
2. Основна ідея хоспісу - полегшити біль і страждання, як фізичні, так і душевні. Ми мало можемо самі по собі і тільки разом із пацієнтом і його близькими ми знаходимо величезні сили й можливості.
3. Не можна квапити смерть і не можна гальмувати смерть. Кожна людина живе своїм життям. Час її не знає ніхто. Ми лише разом на цьому етапі життя пацієнта.
4. За смерть не можна платити. Як і за народження.
5. Якщо пацієнта не можна вилікувати, це не значить, що для нього нічого не можна зробити. Те, що здається дріб'язком, незначним у житті здорової людини - для пацієнта має величезний сенс.
6. Пацієнт і його близькі - єдине ціле. Будь делікатним, входячи в родину. Не суди, а допомагай.
7. Пацієнт ближче до смерті, тому він мудрий, побач його мудрість.
8. Кожна людина індивідуальна. Не можна нав'язувати пацієнту своїх переконань. Пацієнт дає нам більше, ніж ми можемо дати йому.
9. Репутація хоспісу - це твоя репутація.
10. Не поспішай, приходячи до пацієнта. Не стій над пацієнтом - посидь поруч. Як би мало часу не було, його досить, щоб зробити все можливе. Якщо думаєш, що не все встиг, то спілкування з близькими того, хто пішов від нас заспокоїть тебе.
11. Ти повинен прийняти від пацієнта все, аж до агресії. Перш ніж що-не будь робити - зрозумій людину, перш ніж зрозуміти - прийми його.
12. Говори правду, якщо пацієнт цього бажає і якщо він готовий до цього. Будь завжди готовий до правди й щирості, але не поспішай.
13. "Незапланований" візит - не менш коштовний, ніж візит "за графіком". Частіше заходь до пацієнта. Не можеш зайти - подзвони; не можеш подзвонити - згадай і все-таки ... подзвони.
14. Хоспіс - будинок для пацієнтів. Ми - хазяї цього будинку, тому: перевзуйся й вимий за собою чашку.
15. Не залишай свою доброту, чесність і щирість у пацієнта - завжди носи їх із собою.
16. Головне, що ти повинен знати, що ти знаєш дуже мало.