Минулої п’ятниці сесія Старосамбірської міської ради висловила недовіру двом директорам місцевої лікарні Івану Медведю та Олегу Горбовому.
Спочатку притча. Колись народ скинув поганого царя. Всі люди тішаться, стрибають на радощах, веселяться, а тільки одна жінка гірко плаче. Питають у неї: ти чого плачеш? А та відказує, що я не знаю, який цар згодом прийде на трон…
…У цій публікації буде багато «знаків запитань». Не тому, що не знаємо відповіді, а для того, щоб ви самі порозмірковували над проблемою обезголовленої старосамбірської медицини…
На початку минулого тижня була сесія міської ради і один з блоків питань – звіти керівників комунальних підприємств. Загалом, як нам видається, такі питання більше формальні. Ну, прозвітували, ну, поговорили, ну визнали роботу задовільною, чи ні… Кому від того легше? Але цього разу було цікавіше. Наприклад, представниця Лаврівського сиротинця, роботу якої визнали не найкращою, сказала сакраментальну фразу, мовляв, керував закладом один директор, потім його брат, а тепер маю за все віддуватися я… В цьому теж є доля правди, бо, трапляється, що не завжди і в усьому винні ті, що є…
Серед начальників комунальних підприємств, які мали прозвітувати, були і два керівники місцевої медицини – генеральний директор ЦРЛ Іван МЕДВІДЬ та медичний директор Олег ГОРБОВИЙ, але на сесію не прийшли. Чим керувалися урядники від медицини? Причини могли бути різні, навіть поважні – відпустка, хвороба чи ще щось. А може банальний страх? Відсутність очільників галузі викликала немало емоцій, у тому числі і в медичних колах. Казали, що то зневага не лише до влади, а й до колективу загалом, хоча, нагадаємо, їх на посади призначала попередня Старосамбірська районна рада. Але не варто ігнорувати нинішньою, чи не так? Проте, депутати Старосамбірської ТГ вирішили дати шанс директорам і питання їхнього звіту перенесли на минулу п’ятницю.
Чи правильно зробили? Мабуть, так, бо кожному треба давати шанс. Від вівторка до п’ятниці емоції розгорялися ще дужче. Чи їх хтось підігрівав, чи вони уже самі закипали, не знаємо, але знаємо, що письмовий звіт про свою роботу передав у раду Олег Горбовий, проте, медична комісія визнала звіт незадовільним. Чи подавав свій звіт Іван Медвідь? Ніхто про це нічого не каже…
Сесію трішки затягнули, бо, як пояснив нам мер Ігор ТРУХИМ, а раптом прийдуть… Не прийшли, а відтак слово надали голові профкому лікарні Василю ЧАПЛИНСЬКОМУ. Адже питання медицини обговорювали і на профкомі. Представники колективу залишилися невдоволені. Зі слів доповідача, Іван Медвідь, Олег Горбовий та головний економіст Олена Дук-Цапович ігнорували зібраннями та думкою колективу. Нема плану розвитку медицини, величезні заборгованості із зарплати і відсутність комунікації з колективом. Профком просив у такій ситуації визнати роботу начальників незадовільною.
Володимир ЦЕГЕНЬКО питав, чи є колективний договір? Є з 2019 року… І чи буде аргументом у суді, якщо до цього дійде, колективна думка профкому?
Володимир КОРОЛЬЧУК, розповідаючи про нинішні порядки в медицині, зазначив, що проблеми розпочалися з реформуванням галузі, але директори не змогли дати собі раду мудро керувати в сучасних умовах і тепер не знати, що буде з колективом у недалекому майбутньому. У панів нема контакту з колективом. Ми, каже, не раз просили їх йти до людей, пояснювати те, чи інше, але на це ніхто не реагував. Справді, чому? У колективі нема інструкцій про посадові обов’язки… Це, признатися, для нас стало геть незрозумілим…
Слово надали і колишньому та багаторічному головному лікареві Юрію ВОЙТІВУ, який відразу зазначив, що не можна економити на санітарці, яка отримує мізер у той час, коли її начальники – в рази більше. І оптимізацію треба розпочинати зі себе… Але ж оклади директори самі собі не придумали, їх мусили погодити керівники ради, може навіть колишньої… Керівники не мають погоджених службових обов’язків, нема медичного звіту. У звітності немало брехні та маніпуляцій. Ми, підкреслив далі Юрій Ярославович, не раз говорили про це, але у відповідь – ігнорування. Оскільки панове Медвідь та Горбовий не були присутні на сесійному засіданні, опонувати доповідачам не було кому.
Власне, ця обставина нас найбільше роздратувала. Гра в одні ворота не дуже цікава, бо нема контраргументів. Чи побоялися директори незручних запитань? Чи не орієнтуються, що діється в колективі? А може просто знали, що їхня майбутня доля уже визначена і будь-які оправдання чи аргументи не подіють на депутатів? І чому звинувачувати у тому, що не прийшов, Олега Горбового, скажімо, якщо він тільки друга особа в медицині, а не перша, як от Іван Медвідь, який мав би відповідати на усі незручні запитання, що прозвучали з трибуни сесії? А хіба колись, коли йшли на ці посади, не знали, що крім високих заробітків, їх чекатимуть сотні проблем? Уміти тримати удар у відповідь – це по-хлопськи… А якби директори прийшли, виступили, протиставили свої аргументи, подивилися в очі депутатам, то може й переконали б когось у своїй правоті, а відтак за недовіру забракло б голосів?
Ніхто з депутатів не виступив на захист бодай би депутата Олега Горбового – лідера «Європейської Солідарності» – це ж бо їхнього партійного шефа «розпинали» і «гматали»… Зрештою, немало членів фракції голосували за недовіру Олегу Володимировичу. Вони справді вважають, що медицина під орудою пана Горбового так низько опинилися, чи то пішли якісь політичні ігрища? Промовчала і інша партія – Рух, яка, за логікою, мала б бути дружньою, тим паче, рідний брат Олега Святослав – лідер Руху, хоча, якби Святослав Володимирович пішов до мікрофона з захистом, то це виглядало б більше як родинна тема, ніж медична.
Як нам видається, проблеми старосамбірської медицини виникли з кількох причин – катастрофічна невиплата зарплат. Але це вина не лише медиків, а й влади – нагадаємо, лікарню Старосамбірська громада прийняла з великими боргами і, безперечно, знала, що фінансовий стан просто так не поліпшиться. Друге. Стріли критики на керівників полетіли ще й тому, що при їхніх високих зарплатах і численних недоліках, про які казали вище, звичайні лікарі отримують мінімум… Третє – оптимізація закладу, коли треба скоротити сотню працівників. Кого? За яким принципом коротити? І чому досі ніхто не знає, хто саме може завтра опинитися за дверима? Четверте – провінційна медицина опинилася в глибокій кризі не лише у Старому Самборі. Який відсоток вини об’єктивних обставин, а який – панів Медвідя та Горбового разом і окремо? Чи відображаються недоліки в роботі директорату на процесі лікуванні хворих? Чи могли вони як менеджери шпиталю применшити біль удару долі? Допускаємо, що могли, але може їм бракувало досвіду, а старших не слухали? П’яте – чи заважав їм хтось працювати, нав’язуючи свої ідеї та погляди? Теж допускаємо, хоча треба вміти розрізняти нав’язування від добрих дружніх порад… Може хтось це сприймає як конфлікт поколінь, коли старші, що нажили собі гуль на проблемах, пробують вберегти від них молодь, а та пручається, сприймаючи науку як маразм?
Але повернемося від власних міркувань до сесійної зали. Василь СОЛТИС згадав Юрію Войтіву час, коли той просив депутатів районної ради проголосувати за Івана Медвідя та Олега Горбового, мовляв, мої вихованці, будуть працювати як слід… За них тоді проголосували, але все закінчилося минулою сумною п’ятницею. Василь Євгенович у такій ситуації запропонував Юрію Войтіву самому повернутися на посаду очільника лікарні… Чи захоче? Чи зможе мер Ігор Трухим так юридично грамотно виконати рішення сесії про недовіру двом керівникам, аби вони потім через суд не повернулися у свої крісла? Адже Феміда, як правило, розглядаючи розірвання контрактів, більше вірить фактам, аргументам, а не емоціям… Чи вистачить їх для звільнення директорів?
Пам’ятаєте, з чого ми розпочинали цю оповідку? З притчі про поганого царя, якого народ скинув з трону, а якась бідолашна жінка гірко плакала. Так ось, сказати, що лава запасних на відповідальні посади в лікарні надто довга, не можемо. Кожен доктор, знаючи ситуацію, не так легко погодиться звалити собі на плачі міх проблем. Кожен досвідчений доктор уже так чи інакше призвичаївся до свого становища і щось міняти в особистому житті не дуже захоче… Якщо панство Медвідь та Горбовий медичною та владною командою уже списані в історію, то ми б порадили лікарям не затримуватися надовго в історії, порпаючись у пошуках винуватців і втішаючись перемогою над начальством, а шукати проводиря у майбутнє уже сьогодні…
Роман ІВАНЧУК, "ВЗ САМБІРЩИНА"