Раз на десять років між поляками та українцями виникає драстична суперечка про події на Волині 1943 року. Здавалося б у 2003 році встановлено памятник полеглим з обох сторін, виголошено промови і все решта. Болюча тема закрита, сторінка перегорнута. А ось і ні. Знову починають пицькатися та ятрити старі рани. Я не беруся висвітлювати цю тему ані з позиції історика, ані політика. Серед них є авторитетні і не дуже.
Спробуємо розглянути цю тему з позиції звичайного обивателя, адже як історики так і політики забувають акцентувати на власне місці подій трагедії. Трагедія трапилась не під Варшавою, чи Краковом, а на споконвічній українській Волині. Риторика окремих польських маргіналів про так звані "східні креси", це початок минулого століття, а не сучасного члена Євросоюзу. Інакше потрібно пригадати українсько-польську війну 1918-1919 років, політику санації Другої Речі Посполитої, події 1939-1941 років.
Та багато чого можна пригадати з минулого двох великих сусідніх європейських народів. Поляки живуть у Європі без кордонів, а українці прагнуть туди. Європа давно і чітко задекларувала незмінність міждержавних кордонів і в пристойному європейському товаристві не прийнято навіть згадувати про якісь "креси чи кордони".
Одне слово, враховуючи обставини Другої світової війни, українці боролися за власну державу. Те, що у цій братовбивчій війні поляків загинуло більше пояснюється тільки тим, що на той час військова потуга УПА була чисельніша та організованіша, аніж скажімо Армія Крайова. Воно й зрозуміло, УПА діяла на рідній землі. І ще невідомо, як би розгорталися події, якби все було навпаки і польське військо було б потужнішим.
Насамкінець трохи загальновідомої історії. У 17ст. Перша Річ Посполита(обєднана польсько-литовська держава) була чи не найблискучішою державою в Європі. Демократія зашкалювала навіть за сучасними мірками, один голос делегата сейму "не позвалям" блокував будь-яке рішення, в тому числі й короля, якого обирав сейм. За такої демократії, ані польський, ані український сучасні парламенти не працювали б, ані одного дня. З відомих історичному загалу причин цю державу успішно похоронила війна під проводом Богдана Хмельницького. Ми називаємо її національно-визвольною, поляки - домовою. Сучасною мовою - громадянська. Польський гонір та українська впертість призвели до того, що Польщу тричі поділили сусіди. Обидва народи на століття втратили державність.
Польща і Литва уже в Євросоюзі. Вступ туди України, це творення в середині європейської унії потуги співмірної союзу Німеччини і Франції. Інакше Росія постає на польському кордоні, а далі читайте все спочатку.