Чимало моїх знайомих святкують це свято, однак зовсім з різними тлумаченнями, одні перевдягаютья самі та й своїх дітей в різних не позитивних персонажів, а інші вшановують святих, які своїм прикладом показали праведне життя. Тому зразу ж виникає запитання як бути з цим культурним дуалізмом, чи взагалі залишити цю тему, віднести себе до людей "моя хата з краю".   Проте з іншого боку кажуть, що той чия хата з краю першим зустрічає ворогів. Спробую коротко донести свою думку.

Свято Всіх Святих та вшановування близьких, які відішли у вічність, прийшло на Україну після незалежності, після тіснішого спілкування з західним католицьким світом. І в цьому є лише позитив для культури, виховання українців. Однак, з американізацією українського суспільства, запровадили інше кельтське свято Хеловін, або ще, як називають, відьомська ніч. Це свято має язичницькі корені, зокрема, від шотландського Савину. Основними темами Геловіну є смерть, зло, окультизм та монстри. Популярними є костюми персонажів класичних фільмів жахів, наприклад, Мумії та чудовиська Франкентштейна.

Тому виникає питання, по яку сторону ми. люди, українці? Ми перевдягаємось відьмами, монстрами, чи вшановуємо святих та своїх рідних? Питання риторичне. Сподіваюсь, що всі докладемось до того аби це свято мало позитивний характер і ні словом, ні думкою, ні спогадами не згадувало все що не близьке людям та дітям. Бо думки інколи мають властивість матеріалізуватися.