Мова піде не лише про пятивідсотковий ценз на виборах до парламенту, хоча і про це також. Глянемо на проблему ширше. Вперше, чи не з часів Євгена Коновальця, українські націоналісти змогли обєднатися, задля спільного походу на вибори до українського парламенту. Здавалося б обєднаним націоналістам немало б нічого завадити для подолання пятивідсоткового барєру, щоб стати парламентською партією.
Базовим регіоном для націоналістів є і буде Галичина. А ось тут, якраз і причаїлася скрита загроза для "Свободи", зокрема, і українського націоналізму загалом.
З дня проголошення української державності її вороги старалися не допустити обєднання націоналістичних сил. Все це маскувалося різними політичними гаслами, назвами. Скажімо, націонал-демократи, націонал-ліберали, націонал-патріоти тощо. І все це, аби збити з пантелику виборців, прихильників правдивого українського націоналізму.
Двічі, у 1998 і 2012 роках відповідно, КУН і ВО "Свобода" мали власні фракції у Верховній Раді України. Невеликі кількісно, але активні, дієві та пробивні фракції націоналістів і у 1998, і у 2012 роках змогли суттєво українізувати законодавче поле держави. Немає потреби перераховувати досягнення, бо залишався основний недолік. Націоналісти були розділені на партії і партійки.
Новим поштовхом до обєднання стала Революція Гідності, 19 свободівців - Героїв Небесної Сотні, 20 свободівців Героїв України Посмерто - ціна розуміння, що націоналістам життєво необхідно єднатися перед загрозою реваншу руского агресора і власних хрунів.
Водночас й воріженьки-недруги не дрімають і роблять западло націоналістам, свободівцям саме у Галичині, колисці українського націоналізму. Застосували більш підлий і витончений метод, почали творити кількаденні партії-метелики, які перетворюються на бридких гусениць і обгризають націоналістичний електорат.
Можемо пригадати Українську Галицьку партію, від якої попахувало сепаратизмом і яка пробувала попастися на полі свободівців. Сумнозвісну "Самопоміч", яка суттєво обгризла націоналістичний електорат "Свободи", навіть змогла потрапити до парламенту, де благополучно здулася і спочила в Бозі. Воріженьки не сплять і подали голос, партії "Голос". Чий голос?, народу, але вже наймит народу є, може йому й бракує голосу, бо чуємо наразі лише белькотіння, то чий голос?, ЛГБТ і підтримка одностатевих шлюбів, незрозуміло. Зрозуміло одне, черговий політичний одноденний метелик збиває з пантелику українську молодь, а бридка гусениця обгризає націоналістичний електорат.
Виборці нашого націоналістичного краю не повинні вірити голослівним обіцянкам випадкових у політиці людей з новими невпізнаванними обличчями. Галичани, краяни мають затямити , що нові обличчя в політиці мають мати лице і бажано не обпльоване минулим. Ми повинні зрозуміти, що без впливової націоналістичної фракції у Верховній Раді України, реванш "руского міра" стає реальністю, а сам український парламент перетворюється на збіговисько пристосуванців та мародерів, яким байдужа доля Української держави. Для них власна кишеня понад усе.
Віддавши максимальну кількість голосів за обєднаних націоналістів, ми рятуємо Україну від космополітичних наймитів та збочених голосів, які на фоні економічного зубожіння прийшли до влади і своїми діями торують дорогу реваншистам "руского мірі".